Чигирин знаходиться на відстані 30 км від Туристичного комплексу "Перший Кордон".
Стольне місто Чигирин знаходиться на правому крутому березі річки Тясмин. Коли ж Чигирин став козацьким осередком, то його мешканці разом з черкаськими і канівськими козаками заводили хутори-зимівники на Сулі, Ворсклі та інших річках Середнього Подніпров’я. У ХVІ – першій половині ХVІІ ст. – за часів Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої – власниками Чигирина були магнати Дашкевичі, Вишневецькі, Конецьпольські.
У 1592 р. Чигирин отримав Магдебурзьке право. За ним жителі міста формально не залежали від старости, вони мали свій суд і раду, двічі на рік влаштовували ярмарки, щотижня – торги. Опис Чигирина дають відомості з “люстрації” 1622 р. Саме тоді Чигирин – полкове місто, у якому діє козацьке самоврядування. Зростання Чигирина і перетворення його на одну з наймогутніших фортець ХVІІ ст. пов’язане з ім’ям Богдана Хмельницького, чигиринського сотника, військового писаря реєстрових козаків, а згодом – з 1648 р. – гетьмана війська Запорізького.
Чигирину Б.Хмельницький надавав особливого значення. Із початком Визвольної війни 1648-1654 рр. місто стає резиденцією гетьмана і столицею України. За часів Богдана Хмельницького тут мешкали понад 50 тисяч міщан і козаків.
Місто було одним із найбільших у тогочасній Україні та складалося із Верхнього замку, який був головною оборонною цитаделлю, і Нижнього міста – укріпленого передмістя. У Чигирині зосереджувалася державна адміністрація, знаходилися резиденція гетьмана, гетьманський уряд, генеральна військова канцелярія, архів, скарбниця, монетний двір козацької держави.
Тут проводили великі козацькі з’їзди, зібрання, ради, приймали іноземних послів, розробляли і впроваджували в життя універсали, на яких був напис: “Даний з міста стольного Чигирина”.
Над містом височіє гора Замкова. В 1967 році на її вершині встановлено пам'ятник Богдану Хмельницькому. Тепер ця гора називається Богдановою. Неподалік Чигиринської гори ще з XV століття проходив торгівельний шлях з Києва до Криму. Цим шляхом кримські татари найчастіше пробиралися на Україну. Саме тут місцевість дозволяла затримувати їх. Річка Тясмин охоплює гору, що прикриває місто з півдня, великим півколом. Схили гори дуже стрімкі з півночі і з заходу. Тільки вузька смуга схилу єднає гору з містом. Таке розташування робило її неприступною фортецею.